Неймовірно гарні й сміливі дівчата з товариства Femen цілком заслужено можуть претендувати на відзнаку Явище року. Здається, вони знайшли те, що загубили українські чоловіки: мужність.

Взагалі ситуація навколо гурту досить епатажних дівчат виглядає парадоксальною. Незважаючи на те, що дівчата проголошують справедливі речі й відстоюють громадські інтереси у власний спосіб, судячи з дискусії останніх днів, десь близько 80-90% українців (за моїми спостереженнями) їх засуджує. Хоча саме ці 80-90% найбільше потерпають від політики нинішньої влади, проти якої здебільшого й спрямовані акції Femen.

Проте українці мовчки терплять. До останнього. І тільки коли побачать, що на майдані збирається ну вже дуже багато людей, тоді, перекрикуючи власний острах, кидаються до гурту. «Разом нас багато, нас не подолати…»

Погодитися на визначення, що українці ментально боягузливі було б, принаймні, несправедливо. Варто лише пригадати, що серед дисидентів 60-70 років у таборах українців було ледь не вдвічі більше ніж із усіх інших радянських республік разом узятих. Але століття безпросвітнього рабства на межі голодного й безправного виживання зробили свою чорну справу, сформувавши з українців націю конформістів.

Чи лікується конформізм, нездатність протистояти чужій волі й силі? Однозначно лікується. В тому числі й епатажними речами, схожими з тим, що роблять дівчата. Просто хтось ще не може перебороти свій генетичний страх. І замість того, щоб вичавлювати з себе ментальну мовчазну покору, що загалом досить важка внутрішня робота, звинувачують ближнього, котрий зумів подолати свій страх, якими словами ти б його не прикривав.

Ми довго пишалися тим, що Майдан виявив світу надзвичайну внутрішню культуру українців. Адже збиралися докупи мільйони людей і не було розбито жодної шибки, жодної вітрини, не перевернуто й не підпалено жодного авто. А ось у Греції, Франції, Великобританії варто лише зібратися гурту в кілька сотень чоловік, як починаються досить радикальні методи спротиву, включаючи й вікна, й вітрини, й авто…

Так що, там культури менше? Мабуть, не зовсім так. Там просто більше сміливості у людей боротися за свої права. Й коли вже на їх розсуд влада дістає тими чи іншими діями або бездіяльністю, тоді люди й розказують цій владі наскільки вони з нею незгодні. І влада цього спротиву дуже боїться. Прагнучи в будь-який спосіб запобігти екстремальному вияву незгоди.

А в Україні варто було молодим гарним дівчатам у знак протесту перед адміністративними будинками під абсолютно справедливими вимогами скинути з себе верхній одяг і показати свої дівочі принади, як річками полилася людська жовч.

Даремно було б очікувати від нинішньої влади, щоб вона захищала своїх громадян. Здається, ця влада здатна захищати лише саму себе. Й то до певної межі. Тому очікувати, що українські очільники зроблять принаймні гнівні заяви з приводу ганебної поведінки білоруських властей по відношенню до активісток Femen, не доводиться. Наших б`ють, а ніхто в країні й пальцем не поворухне.

Сьогоднішня перелякана влада своїх опонентів і конкурентів тримає за ґратами за управлінські рішення, котрі не доводять їхній особистий приватний інтерес. Увесь світ проти політично вмотивованого переслідування опозиції, а українці дружно мовчать. Українська суспільна солідарність перебуває в критичному стані. І то є дуже сумно.

Тішить лише, що з`являються веселі, дотепні й сміливі гурти молодих людей, здатних на самоорганізацію і на вчинки. Найпоказовіше те, що вони не відстоюють свої шкурні інтереси – зарплати, пенсії, пільги – а прагнуть у власний спосіб відстоювати громадські права. І це дуже незвично для більшості українців, звиклих у масі своїй міркувати надзвичайно практичними й утилітарними речами. Тому вони на всяк випадок проти.

Але саме тому мені подобаються Femen. А вам?

Via: blogs.korrespondent.net

Short link: Copy - http://whoel.se/~4tGpP$N1